Пройти повз хрест

У кінці вересня у центрі прикарпатського селища Заболотова встановили Хрест тверезості. Важкий дерев’яний хрест через усе місто пронесли місцеві жителі, чиновники, священники і поставили на центральній площі, щоб його було видно з місцевих кафе і магазинів. Хрест, кажуть священнослужителі, має стати «Божими очима посеред селища і очима сумління кожного, хто візьме до рук спиртне».

Хто саме розпочав тверезу місію на Снятинщині та як Хрест тверезості має допомогти людям із алкоголізмом, дізнавався «Галицький кореспондент».

Місійний хрест

Хрест тверезості у Заболотові видно, як тільки заїжджаєш до міста. Збоку від нього – пам’ятник Шевченку та селищна рада, позаду – супермаркет, а довкола – маса кафе, кіосків та «наливайок». Місія тверезості тут тривала цілий тиждень: у церкві молилися за тверезе життя, на підприємствах та у навчальних закладах читали лекції про необхідність жити без залежності, завершили місію на свято Воздвиження Чесного Хреста масовою хресною дорогою.

Впродовж тижня у храмі відбувалися численні богослужіння та духовні науки, присвячені боротьбі з алкоголізмом, плеканню чесноти тверезості. Місія тверезості виходила і за межі парафіяльного храму. На цю тему відбувалися виступи і в селищній раді перед місцевими депутатами, і в школі – перед учителями та учнями старших класів.

Під час Хресної ходи чоловіки з реабілітаційного центру «Назарет», що діє в Дрогобичі, поділилися історіями особистого навернення до Бога. Вони розповіли, як Господь допоміг їм визволитися з тенет алкоголізму чи наркотиків.

Парафія Архистратига Михаїла у Заболотові стала першою в Україні, де відбулася місія тверезості. Надалі такі заходи планують проводити у всіх греко-католицьких церквах Прикарпаття та України.

Голова Заболотівської ОТГ Іван Танюк каже, що свого часу тут багато людей мали проблеми з алкоголем. Знає це напевне, адже раніше працював міліціонером і мусив проводити виховні бесіди з любителями оковитої.

«Коли почав працювати тут у міліції, мені місцеві бандити і пиячки казали, що Заболотів – це маленька Одеса. Я на добу спав по дві години, вів боротьбу з такими людьми, працював з неблагополучними сім’ями. І хоча я сам не місцевий, мене люди обрали головою, мене – «чужого мєнта». Я просто чесний і знав, хто є хто, чим займається, чи судимий, хто зловживає алкоголем. Тут колись було більше «кабаків», ніж у Снятині: у Заболотові було 47 підприємств, у Снятині – 24», – каже голова ОТГ.

Тож коли до Танюка прийшли священники і запропонували провести місію тверезості, він одразу погодився, і разом пішли шукати місце для хреста. Спершу думали ставити біля каплички, але вирішили встановити його у самому центрі, щоб люди бачили, коли йдуть на роботу та до церкви і коли йдуть в магазин за горілкою.

На місію у Заболотові зійшлися десятки людей, вони несли хрест, слухали молитви, розповідали про своє життя. Багато з них зізнавалися, що колись випивали, але зараз залежності позбулися. Історія кожного – складна, але ними ділилися і просили Божої помочі.

«Тепер, щоб зайти в супермаркет купити алкоголь, ти маєш пройти повз цей хрест. Це буде нагадуванням для людей, які вже побороли залежність і які мають це зробити. Я і сам колись вживав, кажу, як є, але вже тривалий час не п’ю і розумію, що з цим потрібно боротись», – розповідає Іван Танюк.

Колись залежний священник

Один з ініціаторів проведення тижня тверезості – отець Ярослав Стеф’юк. Він очолює підкомісію «За тверезість життя», яка діє при Коломийсько-Чернівецькій єпархії УГКЦ.

Проблемами алкозалежних він займається вже давно, в приміщенні Коломийського катехитичного коледжу навіть діє духовний консультативно-просвітницький центр «Навернення». Тут допомагають залежним від алкоголю людям та їхнім родинам.

Дні тверезості, каже священник, проводили у Заболотові неодноразово, але одного дня надто мало, щоб почалися зміни. Саме тому перша повноправна місія тривала близько тижня, кожного вечора були молитви, щодня – лекції і розмови із людьми.

«Ми завершили місію хресною ходою і встановили хрест. Дорогою робили зупинки біля визначних місць Заболотова, розповідали, як алкоголізм впливає на родину, співробітників, про те, чому з цим потрібно боротися. Це була важлива для міста подія, яка сколихнула людей, була емоційною та піднесеною», – каже отець Ярослав.

Про проблеми з алкоголем він знає не з чужих слів,  колись і сам був залежним. Пиячив ще на попередній роботі, коли був провідником, та мав такий гріх навіть тоді, коли вже став священником. Каже, що звичка святкувати, відпочивати з алкоголем, починати пити, як лише рушає потяг, глибоко вкоренилася у головах людей ще за Радянського Союзу. Без алкоголю він живе вже понад 12 років, але поки позбувся згубної звички, пройшов складний шлях і вважає, що має допомогти іншим.

«Це було дуже складно, ви не повірите…Одного вечора я вдома кричав, молився і плакав, просив у Бога позбавити мене тієї залежності, я так просив допомоги! Навіть не пам’ятаю, як тієї ночі заснув, пам’ятаю лише, як було важко і як я плакав про допомогу. Прокинувся зранку – і не хотів більше пити, дав собі ще час, і коли зрозумів, що я не маю залежності, вирішив допомагати іншим людям, бо я був у тій ямі, вибрався і розумію, що вони відчувають», – ділиться священник.

Про складне минуле священника знають і жителі Заболотова. Голова ОТГ згадує, що коли був міліціонером, то навіть робив йому зауваження, хоча було дуже соромно. Зараз отця Ярослава знають як людину, якій Бог допоміг позбутися залежності і яка допомагає іншим.

У Золотій книзі тверезості у консультативно-просвітницькому центрі близько 300 записів. Залишають їх люди, які змогли припинити вживати алкоголь. Але роблять це далеко не всі. Священник не рахує, скільком людям вони змогли допомогти, але вважає своєю місією донести цю інформацію до якомога більшої кількості людей. Спілкується із людьми на рівних, бо розуміє, що відчуває людина, залежна від алкоголю.

«Я не знаю, скільком людям допоміг. Ми з ними розмовляємо, лікуємо словом і молитвою, в першу чергу людина має визнати свою залежність перед Господом і щиро просити у нього допомоги. Створили також ГО «За тверезе Покуття», щоб не розділяти людей за конфесіями, там можуть зібратися і католики, і православні», – розповідав священник.

Хрест у Франківську

Пропозицію встановити в обласному центрі Хрест тверезості міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків зробив ще у грудні 2016 році. Він також пропонував започаткувати антиалкогольну кампанію, вести книги тверезості з підписами та присягами. Тоді ідею міського очільника засміяли, а невідомі навіть встановили «демо-версію» Хреста тверезості біля вокзалу – у сквері, де завжди чимало пияків.

Франківці висміювали цю ідею в Інтернеті, а окремі депутати міської ради напівжартома пропонували Марцінківу встановити ще й хрест боротьби з корупцією у міській раді для боротьби з розкраданнями та неефективним використанням міського бюджету.

У лютому 2017-го містобудівна рада збиралася на засідання, щоб вирішити, де саме той Хрест тверезості можна було б встановити. Пропонували на місці однієї з небажаних забудов, у скверах, але зрештою вирішили, що це має бути не хрест, а пам’ятний знак – у Привокзальному сквері, де справді багато п’яничок.

Ще до офіційного відкриття анонімні активісти самотужки сколотили хреста і виставили його на клумбі Привокзального скверу. Там ще красувався напис «Вино – то насмішник, напій п’янкий галасун, і кожен, хто блудить у ньому, немудрий (притчі 20:1)». Згодом табличка зникла, хрест демонтували, але потім знову повернули на місце. Зрештою він таки зник у невідомому напрямку, але міський голова ще неодноразово про нього згадував, як і користувачі соцмереж.

Чиновники переконували, що схожі хрести тверезості встановлюють і в європейських країнах. Це могла б бути оригінальна принада для туристів.

Марта БАРАНЕЦЬКА

The post Пройти повз хрест appeared first on Галицький Кореспондент.